гвоздити
ГВОЗДИ́ТИ, гвожджу́, гвозди́ш, недок., розм., рідко.
1. перех. і без додатка. Бити настирливо, а силою.
— Обороняти свої гармати в рукопашному бою, гвоздить прямою наводкою танки й піхоту — для важкої артилерії вже не новина (Кучер, Чорноморці, 1956, 123).
2. неперех., перен. Говорити впевнено, переконливо.
Та він-то [квартирант] не дурний. Начитаний — по-книжному так і гвоздить! — правує Рубець (Мирний, III, 1954, 146);
// Говорити, вникаючи в суть справи.
— Голова, — протягом хвалили [Проценка] старі батьки, — послухай його — не наслухаєшся. І все то не по верхах скаче, а розумним словом глибоко гвоздить (Мирний, III, 1954, 190).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гвоздити — гвозди́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- гвоздити — гвожджу, гвоздиш, недок., розм., рідко. 1》 перех. і без додатка. Бити настирливо, з силою. 2》 неперех., перен. Говорити впевнено, переконливо. || Говорити, вникаючи в суть справи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гвоздити — див. колошматити Словник чужослів Павло Штепа
- гвоздити — ГВОЗДИ́ТИ, гвожджу́, гвозди́ш, недок., розм., рідко. 1. кого, що і без прям. дод. Бити настирливо, з силою. – Обороняти свої гармати в рукопашному бою, гвоздить прямою наводкою танки й піхоту – для важкої артилерії вже не новина (В. Кучер). Словник української мови у 20 томах
- гвоздити — див. бити Словник синонімів Вусика
- гвоздити — ВИМОВЛЯ́ТИ (передавати голосом звуки, слова своєї або чужої мови; говорити певним чином), ВИГОЛО́ШУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, КАРБУВА́ТИ, ЧЕКА́НИТИ розм. рідко (виразно, роздільно); ГВОЗДИ́ТИ розм. рідко (впевнено, переконливо). — Док. Словник синонімів української мови
- гвоздити — Гвоздити, -джу, -диш гл. Прибивать гвоздями. Варвара мостить, Сава гвоздить, а Микола крепить. Ном. № 508. Словник української мови Грінченка