гвоздити
ВИМОВЛЯ́ТИ (передавати голосом звуки, слова своєї або чужої мови; говорити певним чином), ВИГОЛО́ШУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, КАРБУВА́ТИ, ЧЕКА́НИТИ розм. рідко (виразно, роздільно); ГВОЗДИ́ТИ розм. рідко (впевнено, переконливо). — Док.: ви́мовити, ви́голосити, проговори́ти, відкарбува́ти, відчека́нити. Міністр.. відповідав тихо, трохи гаркавив, вимовляючи французькі слова (Ю. Яновський); Запалившись, Гаркуша виголошує останні слова таким тоном, немов стоїть уже десь на майдані серед заробітчанського юрмища (О. Гончар); І брат з братом обнялися і проговорили Слово тихої любові (Т. Шевченко); — Що таке війна, я знаю. Мабуть, не гірше, ніж ти, — карбуючи кожне коротке речення, заговорила Галина (О. Копиленко); — Демонстрацію ліквідовано,.. — сухо чеканить він (В. Собко).
Значення в інших словниках
- гвоздити — гвозди́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- гвоздити — гвожджу, гвоздиш, недок., розм., рідко. 1》 перех. і без додатка. Бити настирливо, з силою. 2》 неперех., перен. Говорити впевнено, переконливо. || Говорити, вникаючи в суть справи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гвоздити — див. колошматити Словник чужослів Павло Штепа
- гвоздити — ГВОЗДИ́ТИ, гвожджу́, гвозди́ш, недок., розм., рідко. 1. кого, що і без прям. дод. Бити настирливо, з силою. – Обороняти свої гармати в рукопашному бою, гвоздить прямою наводкою танки й піхоту – для важкої артилерії вже не новина (В. Кучер). Словник української мови у 20 томах
- гвоздити — див. бити Словник синонімів Вусика
- гвоздити — ГВОЗДИ́ТИ, гвожджу́, гвозди́ш, недок., розм., рідко. 1. перех. і без додатка. Бити настирливо, а силою. — Обороняти свої гармати в рукопашному бою, гвоздить прямою наводкою танки й піхоту — для важкої артилерії вже не новина (Кучер, Чорноморці, 1956... Словник української мови в 11 томах
- гвоздити — Гвоздити, -джу, -диш гл. Прибивать гвоздями. Варвара мостить, Сава гвоздить, а Микола крепить. Ном. № 508. Словник української мови Грінченка