1. Словник української мови в 11 томах

германці

ГЕРМА́НЦІ, ів, мн. (одн. герма́нець, нця, ч.; герма́нка, и, ж.).

1. Загальна назва народів індоєвропейської мовної групи.

Про життя стародавніх германців і слов’ян ми дізнаємося із розкопок стародавніх селищ і могил (Іст. середніх віків, 1955, 4).

2. рідко. Те саме, що ні́мці.

То з заходу прийшли германці й гайдамаки і золоті лани затяли, мов свинцем… (Сос., Вибр., 1941, 32).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. германці — ГЕРМАНЦІ – НІМЦІ Германці, -ів, мн. (одн. германець, -нця). Загальна назва стародавніх племен, що населяли центральну, західну та південно-західну Європу. Пох.: германський (про мови, племена), германізм, германіст, германістика. Німці, -ів, мн. (одн. Літературне слововживання
  2. германці — -ів, мн. (одн. германець, -нця, ч.; германка, -и, ж.). 1》 Загальна назва народів індоєвропейської мовної групи. 2》 рідко. Те саме, що німці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. германці — ГЕРМА́НЦІ, ів, мн. (одн. герма́нець, нця, ч.; герма́нка, и, ж.). 1. Племена германської мовної групи, що мешкали в стародавній Германії та деяких інших країнах Європи. Словник української мови у 20 томах