гидити
ГИ́ДИТИ, джу, диш, недок., розм.
1. неперех. Випорожнятися.
Вона не могла дати собі ради і тільки дивилась, як свині перекидали пійло, місили ногами їжу та гидили (Коцюб., II, 1955, 51);
Вона проклинала все, що попадалось їй на очі,— свиней, курей, поросят, щоб не скугикали, Пірата, щоб не гавкав і не гидив (Довж., Зач. Десна, 1957, 466).
2. перех. Паскудити, бруднити.
Хай з пліч злетить їм голова! Щоб нашу землю більш не гидив гидотний змій, що кров спива (Тич., II, 1957, 110).
3. перех., перен. Паплюжити, плямувати.
— Я бачив учителів, що перед молодіжжю опльовували й гидили науку і лаяли саму ту молодіж, яка тиснеться до шкіл і задає їм клопоту (Фр., IV, 1950, 323).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гидити — ги́дити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- гидити — [гидиетие] -иджу, -диеш; нак. -ид', -ид'теи Орфоепічний словник української мови
- гидити — -джу, -диш, недок., розм. 1》 неперех. Випорожнятися. 2》 перех. Паскудити, бруднити. 3》 перех., перен. Паплюжити, плямувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гидити — ГИ́ДИТИ, джу, диш, недок., розм. 1. Випорожнятися (про тварин). Вона не могла дати собі ради і тільки дивилась, як свині перекидали пійло, місили ногами їжу та гидили (М. Словник української мови у 20 томах
- гидити — ВИПОРОЖНЯ́ТИСЯ фізіол. (перев. про тварин, птахів — виділяти кал через пряму кишку), ВИПОРО́ЖНЮВАТИСЯ, ГИ́ДИТИ розм., ПАСКУ́ДИТИ розм. — Док.: ви́порожнитися, наги́дити, напаску́дити. Словник синонімів української мови
- гидити — Гидити, -джу, -диш гл. = гидувати. Камен. у. --------------- Гидити, -джу, -диш гл. Пачкать, марать; переносно: безчестить. Вона мене гидить, а я в тому не вісна. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка