гидити

ги́дити

идиетие]

-иджу, -диеш; нак. -ид', -ид'теи

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гидити — ги́дити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гидити — ГИ́ДИТИ, джу, диш, недок., розм. 1. неперех. Випорожнятися. Вона не могла дати собі ради і тільки дивилась, як свині перекидали пійло, місили ногами їжу та гидили (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  3. гидити — -джу, -диш, недок., розм. 1》 неперех. Випорожнятися. 2》 перех. Паскудити, бруднити. 3》 перех., перен. Паплюжити, плямувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гидити — ГИ́ДИТИ, джу, диш, недок., розм. 1. Випорожнятися (про тварин). Вона не могла дати собі ради і тільки дивилась, як свині перекидали пійло, місили ногами їжу та гидили (М. Словник української мови у 20 томах
  5. гидити — Гидити, -джу, -диш гл. = гидувати. Камен. у. --------------- Гидити, -джу, -диш гл. Пачкать, марать; переносно: безчестить. Вона мене гидить, а я в тому не вісна. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка
  6. гидити — ВИПОРОЖНЯ́ТИСЯ фізіол. (перев. про тварин, птахів — виділяти кал через пряму кишку), ВИПОРО́ЖНЮВАТИСЯ, ГИ́ДИТИ розм., ПАСКУ́ДИТИ розм. — Док.: ви́порожнитися, наги́дити, напаску́дити. Словник синонімів української мови