1. Словник української мови у 20 томах

гидити

ГИ́ДИТИ, джу, диш, недок., розм.

1. Випорожнятися (про тварин).

Вона не могла дати собі ради і тільки дивилась, як свині перекидали пійло, місили ногами їжу та гидили (М. Коцюбинський);

Вона проклинала все, що попадалось їй на очі, – свиней, курей, поросят, щоб не скугикали, Пірата, щоб не гавкав і не гидив (О. Довженко).

2. що. Паскудити, бруднити.

Хай з пліч злетить їм голова! Щоб нашу землю більш не гидив гидотний змій, що кров спива (П. Тичина);

* Образно. Не вбий задарма жодної істоти, не зрубай без потреби жодного дерева. Бо вчинивши інакше, ти гидиш і замулюєш те джерело, що напоїло тебе водами життя... (О. Бердник).

3. перен. Паплюжити, плямувати.

– Я бачив учителів, що перед молодіжжю опльовували й гидили науку і лаяли саму ту молодіж, яка тиснеться до шкіл і задає їм клопоту (І. Франко);

Землі в нього мало, та й ту занехаяв, запакостив. Хліб на ній родить, аж боляче дивиться. Хочеться просто взяти його за шию й бити носом об ту землю, щоб не смів її так гидити (М. Івченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гидити — ги́дити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гидити — [гидиетие] -иджу, -диеш; нак. -ид', -ид'теи Орфоепічний словник української мови
  3. гидити — -джу, -диш, недок., розм. 1》 неперех. Випорожнятися. 2》 перех. Паскудити, бруднити. 3》 перех., перен. Паплюжити, плямувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гидити — ВИПОРОЖНЯ́ТИСЯ фізіол. (перев. про тварин, птахів — виділяти кал через пряму кишку), ВИПОРО́ЖНЮВАТИСЯ, ГИ́ДИТИ розм., ПАСКУ́ДИТИ розм. — Док.: ви́порожнитися, наги́дити, напаску́дити. Словник синонімів української мови
  5. гидити — ГИ́ДИТИ, джу, диш, недок., розм. 1. неперех. Випорожнятися. Вона не могла дати собі ради і тільки дивилась, як свині перекидали пійло, місили ногами їжу та гидили (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  6. гидити — Гидити, -джу, -диш гл. = гидувати. Камен. у. --------------- Гидити, -джу, -диш гл. Пачкать, марать; переносно: безчестить. Вона мене гидить, а я в тому не вісна. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка