1. Словник української мови в 11 томах

гирилиця

ГИРИ́ЛИЦЯ, і, ж., діал. Ряд, низка.

Діти тяглися гирилицею одне за одним з краю в край зали (Ю. Янов., II, 1958, 444);

Гирилиця машин виїздить з двору табору (Ю. Янов., IV, 1959, 234).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гирилиця — гири́лиця іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. гирилиця — -і, ж., діал. Ряд, низка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гирилиця — див. багато Словник синонімів Вусика