гинути
ГИ́НУТИ, ну, неш, недок.
1. Переставати жити; вмирати, пропадати.
Обідрані, голодні люди гинули од чуми та од голоду (Н.-Лев., IV, 1956, 35);
Вони [шкідники винограду] гинуть непомітно для людського ока глибоко під землею, у темряві, гинуть разом з корінням, яке годувало їх своїм соком (Коцюб., І, 1955, 227);
Від придухи гинула риба на Пслі (Гончар, Таврія.., 1957,451);
// Зазнавати руйнування, занепаду.
Капіталізм гине; у своїй загибелі він ще може завдати десяткам і сотням мільйонів людей неймовірних мук, але вдержати його від падіння не може ніяка сила (Ленін, 33, 1951, 146);
Чули, чули запорожці З далекого Криму, Що конає Гетьманщина, Неповинна гине (Шевч.; II, 1953, 31);
// Переставати існувати; знищуватися.
Учора вилаяв Єлсинського; після обід писав одну повістину віршами, як гине наша краса дівоча од паничів (Мирний, V, 1955, 327);
— Злежалось полотно в коморах… Люди прохають — дайте хоч на сорочку, — хай праця людська не гине марно (Коцюб., II, 1955, 19);
— Забудеш вогнище гаразд погасити, — от і пожежа. Тоді сила добра марно гине (Донч., II, 1956, 58).
Живце́м ги́нути див. живце́м.
2.Робитися непомітним, нечутним; зникати.
Ой, хто в лузі — озовися, Ой, хто в полі — одкликнися!.. Зву… луна за лугом гине (Щог., Поезії, 1958, 62);
Перед ним безконечно довга і безконечно грузька дорога гине далеко в млі (Фр., II, 1950, 158);
Він мусить заплющити очі, та з думки не гинуть обличчя бліді і постаті згорблені, тонкі, худі, старечі, дитячі, жіночі… (Л. Укр., І, 1951, 438);
// Втрачатися через неуважність, недогляд.
Щось справді гинуть листи в дорозі, на це у нас часто нарікають (Коцюб., III, 1956, 225).
3.перен. Переживати труднощі, страждати фізично, морально; мучитися.
Москаль любить жартуючи, Жартуючи кине;.. А дівчина гине… (Шевч., І, 1963, 21);
//
за ким — чим, з чого. — Нащо ж ти вбив її [дружину], нащо, коли так гинеш за нею? — погукнула на його Варка (Вовчок, І, 1955, 173);
Настя слухала, притулившись до шершавого стовбура яблуні; їй жаль стало того тихого, щирого чоловіка, що так вірно її кохає, що гине за нею (Коцюб., І, 1955, 49);
— Я ридала і гинула з туги привселюдно, забуваючи не раз і про публіку і про п’єсу та й… про слова своєї ролі (Л. Укр., III, 1952, 704).
Значення в інших словниках
- гинути — ги́нути дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- гинути — Загибати, вигибати, вмирати, <�за|пропадати, (у бою) накладати головою, класти голову, лягати трупом <�кістьми, головами>, знаходити смерть, док. зложити кості, позбутися голови; (- ворога) захлинатися власною кров'ю, док. зломити собі карк;... Словник синонімів Караванського
- гинути — [гинутие] -ну, -неиш, нак. гин', гин'теи Орфоепічний словник української мови
- гинути — -ну, -неш, недок. 1》 Переставати жити; вмирати, пропадати. || Зазнавати руйнування, занепаду. || Переставати існувати; знищуватися. 2》 Робитися непомітним, нечутним; зникати. || Втрачатися через неуважність, недогляд. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гинути — ГИ́НУТИ, ну, неш, недок. 1. Переставати жити; вмирати, пропадати. Обідрані, голодні люди гинули од чуми та од голоду (І. Нечуй-Левицький); Вони [шкідники винограду] гинуть непомітно для людського ока глибоко під землею, у темряві... Словник української мови у 20 томах
- гинути — Бог батько і Пречиста Мати не дадуть нам загибати. Божа поміч виратує нас з біди. Гине за нею. Пропадає з любови за дівчиною. Ой гину, гину, за дівчину Катерину. Дразнять залюбленого парубка. Погинуть, як руді миші. Пропадуть. Приповідки або українсько-народня філософія
- гинути — див. вмирати; зникати Словник синонімів Вусика
- гинути — (хоч) живце́м ги́нути (помира́ти). Дуже погано себе почувати або перебувати в надто складних обставинах. (Тиберій:) Так, нещасні, потомились .. (Всі:) Що хоч живцем тут помирати! (М. Кропивницький). Фразеологічний словник української мови
- гинути — ЗАГИ́НУТИ (померти, звичайно передчасно — в бою, від нещасного випадку і т. ін.), ЗГИ́НУТИ (ІЗГИ́НУТИ рідко), ПОГИ́НУТИ, ПОГИ́БНУТИ, ПРОПА́СТИ, ЗАНАПАСТИ́ТИСЯ, УГРО́БИТИСЯ (ВГРО́БИТИСЯ) розм., НАКРИ́ТИСЯ фам., ЗГИ́БНУТИ діал. Словник синонімів української мови
- гинути — Ги́нути, -ну, -неш; гинь, ги́ньмо, ги́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гинути — Гинути, -ну, -неш гл. Погибать, умирать; о скотинѣ: дохнуть, пропадать, исчезать. Без гетьмана військо гине. Ном. №751. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине, піде в свою Московщину, а дівчина гине. Шевч. 65. Тисячами гинуть голоднії люде. Шевч. 331. Дурно тільки слова твої гинуть. МВ. ІІ. 62. Словник української мови Грінченка