1. Фразеологічний словник української мови

гинути

(хоч) живце́м ги́нути (помира́ти). Дуже погано себе почувати або перебувати в надто складних обставинах. (Тиберій:) Так, нещасні, потомились .. (Всі:) Що хоч живцем тут помирати! (М. Кропивницький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гинути — ги́нути дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. гинути — Загибати, вигибати, вмирати, <�за|пропадати, (у бою) накладати головою, класти голову, лягати трупом <�кістьми, головами>, знаходити смерть, док. зложити кості, позбутися голови; (- ворога) захлинатися власною кров'ю, док. зломити собі карк;... Словник синонімів Караванського
  3. гинути — [гинутие] -ну, -неиш, нак. гин', гин'теи Орфоепічний словник української мови
  4. гинути — -ну, -неш, недок. 1》 Переставати жити; вмирати, пропадати. || Зазнавати руйнування, занепаду. || Переставати існувати; знищуватися. 2》 Робитися непомітним, нечутним; зникати. || Втрачатися через неуважність, недогляд. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гинути — ГИ́НУТИ, ну, неш, недок. 1. Переставати жити; вмирати, пропадати. Обідрані, голодні люди гинули од чуми та од голоду (І. Нечуй-Левицький); Вони [шкідники винограду] гинуть непомітно для людського ока глибоко під землею, у темряві... Словник української мови у 20 томах
  6. гинути — Бог батько і Пречиста Мати не дадуть нам загибати. Божа поміч виратує нас з біди. Гине за нею. Пропадає з любови за дівчиною. Ой гину, гину, за дівчину Катерину. Дразнять залюбленого парубка. Погинуть, як руді миші. Пропадуть. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. гинути — див. вмирати; зникати Словник синонімів Вусика
  8. гинути — ЗАГИ́НУТИ (померти, звичайно передчасно — в бою, від нещасного випадку і т. ін.), ЗГИ́НУТИ (ІЗГИ́НУТИ рідко), ПОГИ́НУТИ, ПОГИ́БНУТИ, ПРОПА́СТИ, ЗАНАПАСТИ́ТИСЯ, УГРО́БИТИСЯ (ВГРО́БИТИСЯ) розм., НАКРИ́ТИСЯ фам., ЗГИ́БНУТИ діал. Словник синонімів української мови
  9. гинути — Ги́нути, -ну, -неш; гинь, ги́ньмо, ги́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. гинути — ГИ́НУТИ, ну, неш, недок. 1. Переставати жити; вмирати, пропадати. Обідрані, голодні люди гинули од чуми та од голоду (Н.-Лев., IV, 1956, 35); Вони [шкідники винограду] гинуть непомітно для людського ока глибоко під землею, у темряві... Словник української мови в 11 томах
  11. гинути — Гинути, -ну, -неш гл. Погибать, умирать; о скотинѣ: дохнуть, пропадать, исчезать. Без гетьмана військо гине. Ном. №751. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине, піде в свою Московщину, а дівчина гине. Шевч. 65. Тисячами гинуть голоднії люде. Шевч. 331. Дурно тільки слова твої гинуть. МВ. ІІ. 62. Словник української мови Грінченка