1. Приповідки або українсько-народня філософія

гинути

Бог батько і Пречиста Мати не дадуть нам загибати.

Божа поміч виратує нас з біди.

Гине за нею.

Пропадає з любови за дівчиною.

Ой гину, гину, за дівчину Катерину.

Дразнять залюбленого парубка.

Погинуть, як руді миші.

Пропадуть. Польові, руді, миші гинуть від сльоти.

Радше хай загину, а таки свого не покину.

Завзятість до крайности поставити на своїм.

Ти не дай йому загинути, а він не дасть тобі жити.

Поможи йому в нещастю, а він злобою відвдячиться.

Хто згине, той усе покине.

Умираючий лишає усе; добре чи зле, щастя, чи горе.

Щось у лісі згинуло.

Вираз здивовання, як несподівані гості прийдуть, або щось надзвичайного станеться.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гинути — ги́нути дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. гинути — Загибати, вигибати, вмирати, <�за|пропадати, (у бою) накладати головою, класти голову, лягати трупом <�кістьми, головами>, знаходити смерть, док. зложити кості, позбутися голови; (- ворога) захлинатися власною кров'ю, док. зломити собі карк;... Словник синонімів Караванського
  3. гинути — [гинутие] -ну, -неиш, нак. гин', гин'теи Орфоепічний словник української мови
  4. гинути — -ну, -неш, недок. 1》 Переставати жити; вмирати, пропадати. || Зазнавати руйнування, занепаду. || Переставати існувати; знищуватися. 2》 Робитися непомітним, нечутним; зникати. || Втрачатися через неуважність, недогляд. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гинути — ГИ́НУТИ, ну, неш, недок. 1. Переставати жити; вмирати, пропадати. Обідрані, голодні люди гинули од чуми та од голоду (І. Нечуй-Левицький); Вони [шкідники винограду] гинуть непомітно для людського ока глибоко під землею, у темряві... Словник української мови у 20 томах
  6. гинути — див. вмирати; зникати Словник синонімів Вусика
  7. гинути — (хоч) живце́м ги́нути (помира́ти). Дуже погано себе почувати або перебувати в надто складних обставинах. (Тиберій:) Так, нещасні, потомились .. (Всі:) Що хоч живцем тут помирати! (М. Кропивницький). Фразеологічний словник української мови
  8. гинути — ЗАГИ́НУТИ (померти, звичайно передчасно — в бою, від нещасного випадку і т. ін.), ЗГИ́НУТИ (ІЗГИ́НУТИ рідко), ПОГИ́НУТИ, ПОГИ́БНУТИ, ПРОПА́СТИ, ЗАНАПАСТИ́ТИСЯ, УГРО́БИТИСЯ (ВГРО́БИТИСЯ) розм., НАКРИ́ТИСЯ фам., ЗГИ́БНУТИ діал. Словник синонімів української мови
  9. гинути — Ги́нути, -ну, -неш; гинь, ги́ньмо, ги́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. гинути — ГИ́НУТИ, ну, неш, недок. 1. Переставати жити; вмирати, пропадати. Обідрані, голодні люди гинули од чуми та од голоду (Н.-Лев., IV, 1956, 35); Вони [шкідники винограду] гинуть непомітно для людського ока глибоко під землею, у темряві... Словник української мови в 11 томах
  11. гинути — Гинути, -ну, -неш гл. Погибать, умирать; о скотинѣ: дохнуть, пропадать, исчезать. Без гетьмана військо гине. Ном. №751. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине, піде в свою Московщину, а дівчина гине. Шевч. 65. Тисячами гинуть голоднії люде. Шевч. 331. Дурно тільки слова твої гинуть. МВ. ІІ. 62. Словник української мови Грінченка