1. Словник української мови в 11 томах

глей

ГЛЕЙ¹, ю, ч.

1. Пластична глина (здебільшого гончарна) сизого, червоного та ін. кольорів.

Щодня підмазувала [Маланка] комин та підводила червоним глеєм припічок (Коцюб., II, 1955, 29);

Вася з Сонею розказали, як пішли вони сьогодні на город і хотіли в яру накопати глею для глиняних м’ячів (Коп., Сон. ранок, 1951, 108);

*У порівн. Чіпка покуштував галушку, — глевка, як глей (Мирний, II, 1954, 148).

2. Те саме, що мул.

І завелась на ставі геркотня, Гусине діло закипіло: Таскають грязь і глей зо дна Да мажуть Лебедя, щоб пір’я посіріло (Греб., І, 1957, 44);

І ось уже показалося дно річки — блакитний глей і жовтий пісок та латаття (Донч., V, 1957, 134).

ГЛЕЙ², ю, ч. Загуслий сік, що виступає на стовбурах деяких фруктових дерев (вишні, черешні, сливи та ін.).

Ніхто, як він, не вмів здирати з вишень глей (Сос., 1, 1957, 344);

*У порівн. Повітря тремтіло набряклим вишневим глеєм (Стельмах, На.. землі, 1949, 205).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глей — Клейка, вогка глина [XIII] Словник з творів Івана Франка
  2. глей — глей іменник чоловічого роду мул Орфографічний словник української мови
  3. глей — -ю, ч. 1》 Пластична глина (здебільшого гончарна) сизого, червоного та інших кольорів. 2》 Те саме, що намул. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. глей — ГЛЕЙ, ю, ч. 1. Пластична глина (здебільшого гончарна) сизого, червоного та ін. кольорів. Щодня підмазувала [Маланка] комин та підводила червоним глеєм припічок (М. Словник української мови у 20 томах
  5. глей — див. глина Словник синонімів Вусика
  6. глей — ГЛИ́НА (гірська порода, яка з водою утворює пластичну масу), СКУДЕ́ЛЬ заст.; ПОБІ́Л, ПОБІ́ЛКА (біла); МАСЛЯ́НКА (жирна біла); КАОЛІ́Н книжн., ГЛИ́НКА розм. (вогнетривка біла); ГЛЕЙ (пластична сірого, червоного або інших кольорів). Словник синонімів української мови
  7. глей — Глей, гле́ю, гле́єві, гле́єм ґлей і звич. глей, -ле́ю, гле́єві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. глей — Глей, глею м. 1) Клейкая, влажная глина. Глей червоний. Вас. 177. 2) Илъ. (Гуси) таскають грязь і глей зо дна да мажуть лебедя, щоб пірря посіріло. ум. глейок. Словник української мови Грінченка