глей

ГЛИ́НА (гірська порода, яка з водою утворює пластичну масу), СКУДЕ́ЛЬ заст.; ПОБІ́Л, ПОБІ́ЛКА (біла); МАСЛЯ́НКА (жирна біла); КАОЛІ́Н книжн., ГЛИ́НКА розм. (вогнетривка біла); ГЛЕЙ (пластична сірого, червоного або інших кольорів). Пісок, глина, невеличкі камінці зривалися з-під його ніг і котилися додолу (Панас Мирний); (Ярун:) Коли ж я взяв кількох будівників, То почали скудель перевертати І вапною закидали мене! (І. Кочерга); Іграшки перед глазуруванням обливали побілом (з журналу); Лукія теж узялася до діла, і не фарби мішала для малювання посуду, не зелень, не червень, не побілку, а почала.. розстругувати мокру глину (О. Ільченко); — Захватіть із дому щітки, а може, в кого маслянка є, то й маслянки по грудці (А. Головко); Тут (на Україні) знаходяться багаті родовища каолінів (І. Цюпа); Погана земля мені трапилась, глей та пісок (О. Донченко).

ГЛЕЙ (загуслий сік фруктових дерев), КАМЕ́ДЬ книжн., КЛЕЙ розм. Ніхто, як він, не вміє здирати з вишень ґлей (В. Сосюра); Витікання камеді; Він ходив од вишні до вишні, здирав клей на тріщинах, по обрізаних сучках і їв (Є. Гуцало).

МУЛ (дуже подрібнена земля з дна рік, озер, морів), НАМУ́Л, ГЛЕЙ. У мулі є практично всі необхідні елементи, які поліпшують ґрунт (з газети); Жовтий намул по берегах трясеться, вгинається під ногами (О. Гончар); І ось уже показалося дно річки — блакитний глей і жовтий пісок та латаття (О. Донченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глей — Клейка, вогка глина [XIII] Словник з творів Івана Франка
  2. глей — глей іменник чоловічого роду мул Орфографічний словник української мови
  3. глей — -ю, ч. 1》 Пластична глина (здебільшого гончарна) сизого, червоного та інших кольорів. 2》 Те саме, що намул. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. глей — ГЛЕЙ, ю, ч. 1. Пластична глина (здебільшого гончарна) сизого, червоного та ін. кольорів. Щодня підмазувала [Маланка] комин та підводила червоним глеєм припічок (М. Словник української мови у 20 томах
  5. глей — див. глина Словник синонімів Вусика
  6. глей — Глей, гле́ю, гле́єві, гле́єм ґлей і звич. глей, -ле́ю, гле́єві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. глей — ГЛЕЙ¹, ю, ч. 1. Пластична глина (здебільшого гончарна) сизого, червоного та ін. кольорів. Щодня підмазувала [Маланка] комин та підводила червоним глеєм припічок (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. глей — Глей, глею м. 1) Клейкая, влажная глина. Глей червоний. Вас. 177. 2) Илъ. (Гуси) таскають грязь і глей зо дна да мажуть лебедя, щоб пірря посіріло. ум. глейок. Словник української мови Грінченка