1. Словник української мови в 11 томах

глумливий

ГЛУМЛИ́ВИЙ, а, е. Який має нахил до глуму.

Ніхто не заговорить, ані привітає. Міські все люди, нещирії, глумливії (Вовчок, І, 1955, 45);

// Який виражає глум.

Увійшов Ернест з тим самим, що й попереду, виразом глумливого усміху на обличчі (Фр., VI, 1951, 296);

В голосі сторожа відчувається щось глумливе, злорадне (Руд., Остання шабля, 1959, 176).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глумливий — глумли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. глумливий — -а, -е. Який має нахил до глуму. || Який виражає глум. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глумливий — ГЛУМЛИ́ВИЙ, а, е. Схильний до глуму. Ніхто не заговорить, ані привітає. Міські все люди, нещирії, глумливії (Марко Вовчок); І ще про Гоцу, для повноти картини .. Трохи розбалувана .. Розсіяна, зверхня, глумлива (Л. Дереш); // Який виражає глум. Словник української мови у 20 томах
  4. глумливий — НАСМІ́ШКУВАТИЙ (який любить насміхатися), ГЛУЗЛИ́ВИЙ, СМІШКУВА́ТИЙ розм.; ІРОНІ́ЧНИЙ (схильний до іронії); ГЛУМЛИ́ВИЙ (який глумиться з кого-, чого-небудь); ЄХИ́ДНИЙ (схильний до злісної, в'їдливої іронії). Маруся.. Словник синонімів української мови
  5. глумливий — Глумливий, -а, -е Насмѣшливый. Міські все люде нещирії, глумливії. МВ. І. 75. Словник української мови Грінченка