1. Словник української мови в 11 томах

глумливо

ГЛУМЛИ́ВО. Присл. до глумли́вий.

— Жаль вам, що ви не були там, де я ходив? — відповів [Сава] глумливо (Коб., II, 1956, 35);

Він був високий на зріст і доброго складу чоловік. з голубими очима, правильним профілем обличчя, русявим волоссям, з глумливо складеними вустами (Бойч., Молодість, 1949, 226);

*Образно. Глумливо шуміли на вітрі зелені сосни, кудись у безвість тяглися лісові нетрі (Збан., Єдина, 1959, 86).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глумливо — глумли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. глумливо — Присл. до глумливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глумливо — ГЛУМЛИ́ВО. Присл. до глумли́вий. – Жаль вам, що ви не були там, де я ходив? – відповів [Сава] глумливо (О. Кобилянська); – Ну, тоді розкажи, – .. глумливо порадив Тритузний, – як блешні курортникам відкушував! (О. Словник української мови у 20 томах
  4. глумливо — Глумливо нар. Насмѣшливо. Словник української мови Грінченка