глумливо
ГЛУМЛИ́ВО.
Присл. до глумли́вий.
– Жаль вам, що ви не були там, де я ходив? – відповів [Сава] глумливо (О. Кобилянська);
– Ну, тоді розкажи, – .. глумливо порадив Тритузний, – як блешні курортникам відкушував! (О. Гончар);
– Не йде гора до Магомета, то Магомет іде до гори, – глумливо промовив Іслам, злізаючи з коня (Р. Іваничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глумливо — глумли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- глумливо — Присл. до глумливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- глумливо — ГЛУМЛИ́ВО. Присл. до глумли́вий. — Жаль вам, що ви не були там, де я ходив? — відповів [Сава] глумливо (Коб., II, 1956, 35); Він був високий на зріст і доброго складу чоловік. Словник української мови в 11 томах
- глумливо — Глумливо нар. Насмѣшливо. Словник української мови Грінченка