глумливість
ГЛУМЛИ́ВІСТЬ, вості, ж.
Властивість за знач. глумли́вий.
Діставши з Варшави якогось листа, пан Бжеський поплескав його [Янека] по плечу і сказав без звичної глумливості: – Ну, радій, Янеку! Днями стану я майже першою людиною в крулевстві [королівстві] і не забуду тебе (З. Тулуб);
Вона засміялася тихо, приховуючи глумливість (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глумливість — глумли́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- глумливість — -вості, ж. Абстр. ім. до глумливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- глумливість — ГЛУМЛИ́ВІСТЬ, вості, с. Абстр. ім до глумли́вий. Діставши з Варшави якогось листа, пан Бжеський поплескав його [Янека] по плечу і сказав без звичної глумливості: — Ну, радій, Янеку! Днями стану я майже першою людиною в крулевстві [королівстві] і не забуду тебе (Тулуб, Людолови, І, 1957, 4). Словник української мови в 11 томах