1. Словник української мови в 11 томах

глумливість

ГЛУМЛИ́ВІСТЬ, вості, с. Абстр. ім до глумли́вий.

Діставши з Варшави якогось листа, пан Бжеський поплескав його [Янека] по плечу і сказав без звичної глумливості: — Ну, радій, Янеку! Днями стану я майже першою людиною в крулевстві [королівстві] і не забуду тебе (Тулуб, Людолови, І, 1957, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глумливість — глумли́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. глумливість — -вості, ж. Абстр. ім. до глумливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глумливість — ГЛУМЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. глумли́вий. Діставши з Варшави якогось листа, пан Бжеський поплескав його [Янека] по плечу і сказав без звичної глумливості: – Ну, радій, Янеку!... Словник української мови у 20 томах