глумливий
ГЛУМЛИ́ВИЙ, а, е.
Схильний до глуму.
Ніхто не заговорить, ані привітає. Міські все люди, нещирії, глумливії (Марко Вовчок);
І ще про Гоцу, для повноти картини .. Трохи розбалувана .. Розсіяна, зверхня, глумлива (Л. Дереш);
// Який виражає глум.
Увійшов Ернест з тим самим, що й попереду, виразом глумливого усміху на обличчі (І. Франко);
В голосі сторожа відчувається щось глумливе, злорадне (М. Руденко);
Вона все ще не могла отямитися від незрозумілої для неї реакції вчительки, дивувалася глумливим поглядам деяких учнів (О. Бердник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глумливий — глумли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- глумливий — -а, -е. Який має нахил до глуму. || Який виражає глум. Великий тлумачний словник сучасної мови
- глумливий — НАСМІ́ШКУВАТИЙ (який любить насміхатися), ГЛУЗЛИ́ВИЙ, СМІШКУВА́ТИЙ розм.; ІРОНІ́ЧНИЙ (схильний до іронії); ГЛУМЛИ́ВИЙ (який глумиться з кого-, чого-небудь); ЄХИ́ДНИЙ (схильний до злісної, в'їдливої іронії). Маруся.. Словник синонімів української мови
- глумливий — ГЛУМЛИ́ВИЙ, а, е. Який має нахил до глуму. Ніхто не заговорить, ані привітає. Міські все люди, нещирії, глумливії (Вовчок, І, 1955, 45); // Який виражає глум. Увійшов Ернест з тим самим, що й попереду, виразом глумливого усміху на обличчі (Фр. Словник української мови в 11 томах
- глумливий — Глумливий, -а, -е Насмѣшливый. Міські все люде нещирії, глумливії. МВ. І. 75. Словник української мови Грінченка