глумливець
ГЛУМЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч.
Той, хто глумиться, любить глумитися.
Підхопився [Сірко], щоб потягнути глумливця наділками шаблі по спині (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глумливець — глумли́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови