1. Словник української мови в 11 томах

глухо

ГЛУ́ХО.

1. Присл. до глухи́й 2.

— А чи не прийшли Глибівські чумаки додому? — проговорив [Данило] та так глухо, мов не своїм голосом (Вовчок, І, 1955, 99);

Глухо гули потужні мотори (Собко, Запорука.., 1952, 3).

2. у знач. присудк. сл. Нічого не чути.

Глухо скрізь, холодно, темно (Граб., 1, 1959, 358).

3. присл., розм. Щільно, наглухо.

Шпунтубель складається з двох колодок (1 і 2). До колодки (1) вставляється залізко, що закріплюється клином. Підошвою цієї колодки є металева пластинка, глухо закріплена на колодці (Стол.-буд. справа, 1957, 93).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глухо — глу́хо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. глухо — пр., (звучати) приглушено; ПР. СЛ. мовчазно; (з'єднати) щільно, наглухо; (закупорити) герметично. Словник синонімів Караванського
  3. глухо — 1》 Присл. до глухий 2). 2》 у знач. присудк. сл. Нічого не чути. 3》 присл., розм. Щільно, наглухо. 4》 присл., розм. Безнадійно, марно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. глухо — ГЛУ́ХО. 1. Присл. до глухи́й 2. – А чи не прийшли Глибівські чумаки додому? – проговорив [Данило] та так глухо, мов не своїм голосом (Марко Вовчок); Глухо гули потужні мотори (В. Словник української мови у 20 томах
  5. глухо — присл. Безперспективно, безнадійно. ◇ Глухо торчати, див. торчати. Словник сучасного українського сленгу
  6. глухо — ГЛУ́ХО (низьким голосом), ЗГЛУ́ХА діал. — Голод, Марино, голод! — глухо бубонить дід Улас (Панас Мирний); Його питали на здоров'я. — Яке здоров'я?.. — одказав він стиха та зглуха. — Гибію. Слабую дуже на голову й на очі (Марко Вовчок). Словник синонімів української мови
  7. глухо — Глухо нар. 1) Глухо. 2) Беззвучно, мертво, глухо. 3) Пусто, глухо. Словник української мови Грінченка