1. Словник української мови в 11 томах

глянець

ГЛЯ́НЕЦЬ, нцю, ГЛЯНС, ГЛЯНЦ, у, ч.

1. Блиск вилощеної, начищеної, відполірованої або покритої лаком поверхні.

Він прийшов до столу легкими кроками, наче не ступаючи по чистих, до глянцю натертих квадратах паркету (Рибак, Час.., 1960, 99);

На черевику глянець зник (Шер., Інд. зошит, 1958, 15).

2. перен. Про блискучий зовнішній вигляд і манери людини.

Він віддасть його [хлопчика] комусь із магнатів, щоб при магнатському дворі набув він елегантних манер, знайомств і глянцю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 39).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глянець — гля́нець іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. глянець — -нцю, глянс, глянц, -у, ч. 1》 Блиск вилощеної, начищеної, відполірованої або покритої лаком поверхні. 2》 перен. Про блискучий зовнішній вигляд і манери людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глянець — Лиск, полиск Словник чужослів Павло Штепа
  4. глянець — ГЛЯ́НЕЦЬ, нцю, ГЛЯНС, ГЛЯНЦ, у, ч. 1. Блиск вилощеної, начищеної, відполірованої, покритої лаком і т. ін. поверхні. На черевику глянець зник (М. Шеремет); Я чобітки всім [солдатам] витер, а тоді змастив, декому підшив, причепурив. Словник української мови у 20 томах
  5. глянець — БЛИСК (відбиття світла від гладкої, начищеної, змащеної і под. поверхні; блиск волосся, шкіри і т. ін.), ГЛЯ́НЕЦЬ (ГЛЯНС) (ГЛЯНЦ рідше), ЛИСК, ПО́ЛИСК. Від парубків.. тхнуло горілкою, дьогтем, сирицею та олією, якою вони до блиску мастили собі волосся (З. Словник синонімів української мови