1. Словник української мови в 11 томах

гнобити

ГНОБИ́ТИ, гноблю́, гно́биш; мн. гно́блять; недок., нерех.

1. Жорстоко пригнічувати, не давати вільно жити; експлуатувати.

І кріпосництво і капіталізм гноблять робітника і прагнуть вдержати його в темноті (Ленін, 20, 1950, 342);

Нам сталий мир з народами тримати, і щоб ніхто нікого не гнобив! (Тич., II, 1957, 255).

2. перен., рідко. Те саме, що гніти́ти 2.

«Дурні думки», як він називав їх, «дурні питання», на які він не вміє дати відповіді, починають мучити його, заколочувати спокій, гнобити серце й мозок (Коцюб., І, 1955, 97).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гнобити — (не давати свободи, переслідуючи) пригноблювати, гнітити, (репресивно) тиснути, підсил. душити, давити, розм. прикорочувати. Словник синонімів Полюги
  2. гнобити — гноби́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. гнобити — Гнітити, пригнічувати, пригноблювати, визискувати, утискувати, кн. експлуатувати, обр. гнути <�в три дуги>. Словник синонімів Караванського
  4. гнобити — гноблю, гнобиш; мн. гноблять; недок., перех. 1》 Жорстоко пригнічувати, не давати вільно жити; експлуатувати. 2》 перен., рідко. Те саме, що гнітити 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гнобити — ГНОБИ́ТИ, гноблю́, гно́биш; мн. гно́блять; недок., кого, що. 1. Жорстоко пригнічувати, не давати вільно жити; експлуатувати. Судіть суд по правді, і чиніть один одному милосердя та милість. А вдови й сироти, чужинця та вбогого не гнобіть (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  6. гнобити — див. кривдити; підкорювати Словник синонімів Вусика
  7. гнобити — ГНІТИ́ТИ (діяти гнітюче, викликати важке й болісне почуття), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ЗГНІ́ЧУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, РОЗДА́ВЛЮВАТИ підсил., ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ підсил. Словник синонімів української мови
  8. гнобити — Гнобити, -блю, -биш гл. Угнетать, притѣснять. Желех. Словник української мови Грінченка