гнобити

Значення в інших словниках

1. гнобити — (не давати свободи, переслідуючи) пригноблювати, гнітити, (репресивно) тиснути, підсил. душити, давити, розм. прикорочувати. Словник синонімів Полюги
2. гнобити — гноби́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
3. гнобити — гноблю, гнобиш; мн. гноблять; недок., перех. 1》 Жорстоко пригнічувати, не давати вільно жити; експлуатувати. 2》 перен., рідко. Те саме, що гнітити 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гнобити — ГНОБИ́ТИ, гноблю́, гно́биш; мн. гно́блять; недок., кого, що. 1. Жорстоко пригнічувати, не давати вільно жити; експлуатувати. Судіть суд по правді, і чиніть один одному милосердя та милість. А вдови й сироти, чужинця та вбогого не гнобіть (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
5. гнобити — див. кривдити; підкорювати Словник синонімів Вусика
6. гнобити — ГНІТИ́ТИ (діяти гнітюче, викликати важке й болісне почуття), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ЗГНІ́ЧУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, РОЗДА́ВЛЮВАТИ підсил., ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ підсил. Словник синонімів української мови
7. гнобити — ГНОБИ́ТИ, гноблю́, гно́биш; мн. гно́блять; недок., нерех. 1. Жорстоко пригнічувати, не давати вільно жити; експлуатувати. І кріпосництво і капіталізм гноблять робітника і прагнуть вдержати його в темноті (Ленін, 20, 1950, 342)... Словник української мови в 11 томах
8. гнобити — Гнобити, -блю, -биш гл. Угнетать, притѣснять. Желех. Словник української мови Грінченка