гноблячий
ГНО́БЛЯЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до гноби́ти 1;
// У знач. прикм.
Ленін вважав, що, проводячи інтернаціоналістську політику пролетаріату, соціал-демократи гноблячої нації повинні відстоювати свободу відокремлення пригноблених країн (Біогр. Леніна, 1955, 150).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me