гноблячий

ГНО́БЛЯЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до гноби́ти 1;

// У знач. прикм.

Ленін вважав, що, проводячи інтернаціоналістську політику пролетаріату, соціал-демократи гноблячої нації повинні відстоювати свободу відокремлення пригноблених країн (Біогр. Леніна, 1955, 150).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гноблячий — гно́блячий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. гноблячий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до гнобити 1). || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови