гнівний
ГНІ́ВНИЙ, а, е. Який перебуває в стані нервового збудження, гніву.
Зоя.. все була сердита, все гнівна, все чогось їй недоставало (Коб., III, 1956, 488);
На всіх континентах люблять пристрасного борця за щастя людей — гнівного Тараса Шевченка (Наука.., З 1961, 18);
*Образно. Гнівні вітри облягли село (Горд., І, 1959, 153);
// Який виражає гнів, перейнятий гнівом.
Гнівні слова Шевченка кликали в бій проти царизму, проти панів українських, польських, російських (Корн., Разом із життям, 1950, 6);
Урущак блиснув гнівним поглядом на зоотехніка (Горд., І, 1959, 551).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гнівний — гні́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- гнівний — -а, -е. Який перебуває в стані нервового збудження, гніву. || Який виражає гнів, перейнятий гнівом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гнівний — ГНІ́ВНИЙ, а, е. Який перебуває в стані гніву, охоплений гнівом. Зоя .. все була сердита, все гнівна, все чогось їй недоставало (О. Кобилянська); Коли цю грань було перейдено, він ставав холодним, стримано, але непохитно гнівним і навіть злобливим (М. Словник української мови у 20 томах
- гнівний — див. сердитий Словник синонімів Вусика
- гнівний — СЕРДИ́ТИЙ (який перебуває в стані гніву, сердиться), ГНІ́ВНИЙ, ЗЛИЙ, ЛИХИ́Й, ГРІ́ЗНИЙ підсил.; РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, РОЗГНІ́ВАНИЙ, НАГНІ́ВАНИЙ розм. (який став сердитим); РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗДРО́ЧЕНИЙ розм. Словник синонімів української мови