голубчик
ГОЛУ́БЧИК, а, ч., розм. Ласкаве звертання до кого-небудь.
— Іваночку! Голубчику!.. Не знаю, що мені, але боюся, страшенно боюся бути сама (Фр., І, 1955, 90);
[Бабуся:] І сказала б тобі, голубчику, та й сама не знаю (Мик., І, 1957, 481);
// ірон. Звертання або прикладка з відтінком погрози, осуду, зневаги.
— Ага, голубчику, ось коли ти до нас попався (Вас., IV, 1960, 29);
[Солтис:] Держіть його. В’яжіть. Саме його нам і треба. Довго ми тебе шукали, голубчика (Собко, П’єси, 1958, 16).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- голубчик — голу́бчик іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- голубчик — -а, ч., розм. Ласкаве звертання до кого-небудь. || ірон. Звертання або прикладка з відтінком погрози, осуду, зневаги. Великий тлумачний словник сучасної мови
- голубчик — Голуб, голубок, (вона) голубка, голубонька, (воно) голуб'ятко Словник чужослів Павло Штепа
- голубчик — ГОЛУ́БЧИК, а, ч., розм. Ласкаве звертання до кого-небудь або прикладка до такого звертання. – Таточку-голубчику .. се мені навдивовижу! Як таки можна, щоб сонечко стояло, а щоб земля ходила? (Г. Квітка-Основ'яненко); – Іваночку! Голубчику!.. Словник української мови у 20 томах
- голубчик — А, ч., див. голубий. Словник сучасного українського сленгу
- голубчик — див. дитина; коханий Словник синонімів Вусика
- голубчик — Голу́бчик, -ка, -кові, -чику! -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- голубчик — Голубчик, -ка м. ум. отъ голуб. Словник української мови Грінченка