1. Словник української мови в 11 томах

гонг

ГОНГ, а, ч.. Ударний музичний інструмент, що використовується в симфонічному оркестрі, а також прилад для подавання різних сигналів.

За сценою глухо прогув гонг, і шовкова завіса тихо пішла вгору (Збан., Любов, 1957, 244);

Від чугунного [чавунного] гонга, що висів на вмурованій в стіні залізній жердці, долинув дзвін (Чендей, Вітер.., 1958, 117);

// Звуки, утворювані цим предметом.

Раптом пролунав низький мелодійний звук, трохи схожий на церковний дзвін. — Гонг, почали! —.. крикнув Петро Маков (Собко, Звич. життя, 1957, 158).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гонг — гонг іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гонг — -а, ч. Ударний музичний інструмент, що складається з вертикально підвішеного металевого диска та колотушки, якою ударяють по ньому; прилад для подавання різних сигналів. || Звуки, утворювані цим предметом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гонг — Тулумбас Словник чужослів Павло Штепа
  4. гонг — (індонез. gong) — ударний інструмент з родини ідіофонів. 1.Китайський Г. — металеве коло діаметром 50 — 80 см з загнутими краями, підвішений на шнурі. Висота звуку, схожого на звук тамтама, залежить від діаметра Г. 2. Яванський... Словник-довідник музичних термінів
  5. гонг — ГОНГ, а, ч. Ударний музичний інструмент у вигляді металевого диска; застосовується також для подавання різноманітних сигналів. По готелях глухо гудуть вже гонги, скликаючи на сніданки (М. Словник української мови у 20 томах
  6. гонг — Ударний музичний інструмент (ідіофон) із певною висотою звучання на кшталт вел. бронзової тарілки; розповсюджений переважно в Китаї. Універсальний словник-енциклопедія