гордовитий
ГОРДОВИ́ТИЙ, а, е.
1. Те саме, що го́рдий 1.
Найчастіше припливав молодий козак Семен, уродливий парубок, хисткий, як очеретина, сміливий, як сокіл, — і щиро покохала його наша гордовита Катря (Вовчок, І, 1955, 90);
— Що ж, Гордію, спасибі за ласку, — відповіла йому стримано.., але в мене до іншого серце лежить.. І рушила від нього, ставна і гордовита (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 36);
Зірочка [дівчина] відступилася від мене, прибрала гордовиту позу, навіть руки схрестила на грудях (Чаб., Катюша, 1960, 46).
2. Сповнений гордості (у 2 знач.); піднесений.
Він плекав гордовиту мрію погойдати на руках ще й правнука перед тим, як закінчити свій життєвий шлях (Ю. Янов., І, 1958, 464).
3. Який зневажливо, звисока ставиться до інших; пихатий.
— Кого ж ти вподобав? Чи не Мотрю, бува, Шрамченкову?.. То — багачка, та гордовита, сину (Мирний, II, 1954, 244);
// Який виражає пихатість.
Щось боягузне і разом чванливе визирає з цих гордовитих, випещених пик (Вас., Незібр. тв., 1941, 216).
Значення в інших словниках
- гордовитий — гордови́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- гордовитий — ГОРДОВИТІСТЬ див. ГОРДИЙ і ГОНОР. Словник синонімів Караванського
- гордовитий — -а, -е. 1》 Те саме, що гордий 1). 2》 Сповнений гордості (у 2 знач.); піднесений. 3》 Який зневажливо, зверхньо ставиться до інших; пихатий. || Який виражає пихатість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гордовитий — ГОРДОВИ́ТИЙ, а, е. 1. Те саме, що го́рдий 1. Найчастіше припливав молодий козак Семен, уродливий парубок, хисткий, як очеретина, сміливий, як сокіл, – і щиро покохала його наша гордовита Катря (Марко Вовчок); Прибрала [дівчина] гордовиту позу... Словник української мови у 20 томах
- гордовитий — див. пихатий Словник синонімів Вусика
- гордовитий — ГО́РДИЙ (сповнений самоповаги; який виражає особисту гідність), ГОРДОВИ́ТИЙ, АМБІ́ТНИЙ, ГОРДІВЛИ́ВИЙ, ГОРДЛИ́ВИЙ, ДУ́МНИЙ, ДУМЛИ́ВИЙ, ЧИ́ННИЙ розм. (сповнений почуття власної гідності). — Ти не знаєш козацьку вдачу — гордий народ! (С. Словник синонімів української мови