1. Словник української мови в 11 томах

горнило

ГОРНИ́ЛО, а, с., заст. Горно.

Тут раз у раз, від ранку до пізньої ночі, сопів важкий міх, прискав огонь у горнилі (Фр., VII, 1951, 50);

Ті, що з жерел дужо били, — люті гармаші вже стоять біля горнила, варять лемеші (Рудь, Дон. зорі, 1958, 45);

Жовтнева революція була тим величезним горнилом, в якому гартувалися серця мільйонів хоробрих бійців (Цюпа, Україна.., 1960, 43);

*У порівн. — Провело тебе, Романе, через Альпи, як через горнило (Гончар, І, 1954, 139).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горнило — горни́ло іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. горнило — Горно, горен; (кадрів) кузня, гартівня, гартувальня. Словник синонімів Караванського
  3. горнило — -а, с., заст. Горно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. горнило — ГОРНИ́ЛО, а, с., заст., уроч. Горно. Тут раз у раз, від ранку до пізньої ночі, сопів важкий міх, прискав огонь у горнилі (І. Франко); Ті, що з жерел дужо били, – люті гармаші вже стоять біля горнила, варять лемеші (М. Словник української мови у 20 томах
  5. горнило — ГО́РНО (піч або частина шахтної печі для виплавки металу), ГОРНИ́ЛО заст., уроч. У кузні вже гугонить горно (М. Зарудний); Сопів важкий міх, прискав огонь у горнилі (І. Франко). Словник синонімів української мови