1. Словник української мови в 11 томах

горнець

ГОРНЕ́ЦЬ, нця́, ч., діал. Горщик.

Навіть горнець свій і залізну ложку в тій самій скриньці мав (Фр., II, 1950, 86);

Щербатий горнець у печі википів трохи (Козл., Ю. Крук, 1950, 17).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горнець — горне́ць іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. горнець — -нця, ч., діал. Горщик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горнець — ГОРНЕ́ЦЬ, нця́, ч., діал. Горщик. Щербатий горнець у печі википів трохи (П. Козланюк); Якийсь там, чуєте, задимлений горнець музей купує за грубi грошi (Р. Федорів). Словник української мови у 20 томах
  4. горнець — Аж поки горшка не припече, аж поти з нього не потече. Поки чоловік не знає горя, поти не відчуває чужого лиха. Добрий був горщик, як був у нім борщик. Доти добрий, поки й користь з нього є. Ліпше старий горнець, як новий череп. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. горнець — ГО́РЩИК (глиняний посуд, у якому варять їжу), ГОРЩО́К, ГОРНЕ́ЦЬ діал.; ВІДЕ́РНИК (на одне відро); БОРЩІВНИ́К (перев. для борщу); КА́ШНИК (для каші); СТОВБУ́Н (високий); ПОКОТИ́ЛО розм. (великий); ГОРНЯ́, МАЦЕНЯ́ розм. (маленький). Словник синонімів української мови
  6. горнець — Го́рне́ць, горнця́; горнці́, -нці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. горнець — Горнець, -нця м. Горшокъ. Шух. І. 264. Найдеся купець і на діравий горнець. Ном. № 5209. Наварила горнець м'яса. Гол. ІІІ. 495. Словник української мови Грінченка