1. Словник української мови в 11 томах

гострити

ГОСТРИ́ТИ, гострю́, го́стриш, недок., перех.

1. Робити гострим (у 1 знач.).

Лагодили [козаки] броню, гострили шаблі, насаджували на списи ратища і виливали кулі (Стор., І, 1957, 397);

— Так ви, дідусю, лишайтеся коси клепать та вчіть, як гострити, мантачити… (Вишня., І, 1956, 316);

*Образно. У нього [І. Франка].. люди діляться на два табори: на кривдників, проти яких він гострить як меч своє слово, і покривджених, яким він оддає своє серце (Коцюб., III, 1956, 39).

2. перен., рідко. Робити більш проникливим, напруженим; загострювати (увагу, розум і т ін.)

Зненависть до тої фігури [панни Анелі] гострила мою увагу (Коцюб., II, 1956, 256);

Тепер перед ним розкрився зовсім новий світ ідей, що гострив його розум і глибоко хвилював серце (Кол., Терен.., 1959, 165).

◊ Гостри́ти зу́би див. зуб;

Гостри́ти ножа́ (соки́ру, меч і т. ін.) на кого — замишляти що-небудь проти когось.

[Зося:] І раз у раз так страшно робиться мені, коли я чую ім’я Гната! Сава його так любить, а він на Саву ножа гострить (К.-Карий, II, 1960, 296);

Він [Т. Г. Шевченко] закликав громадою обух сталить, сокиру гострити на проклятих тиранів (Тич., III, 1957, 80);

Гостри́ти о́чі на кого — те саме, що Стріля́ти очи́ма на кого ( див. о́ко).

— Катря на тебе так очі гострила, що мені тільки у ченці одна дорога (Рибак.,Час.., 1960, 180);

Гостри́ти язика́ — говорити дотепи.

Шахтарі (щоб не дрімать!) все язики гострили, ось на старого вже летять колючі їхні стріли (Дор., Три богатирі, 1959, 22).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гострити — (робити гострим) загострювати, точити, (ніж, бритву на бруску) правити, (здебільшого косу) мантачити, (молотком) клепати. Словник синонімів Полюги
  2. гострити — гостри́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. гострити — Вигострювати, загострювати, нагострювати, (косу) мантачити, заправляти, (бритву) правити. Словник синонімів Караванського
  4. гострити — [гостритие] гоустр'у, -риеш; нак. -ри, гоустр'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. гострити — гострю, гостриш, недок., перех. 1》 Робити гострим (у 1 знач.). 2》 перен., рідко. Робити більш проникливим, напруженим; загострювати (увагу, розум і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. гострити — ГОСТРИ́ТИ, гострю́, го́стриш, недок., що і без прям. дод. 1. Робити гострим (у 1 знач.). Лагодили [козаки] броню, гострили шаблі, насаджували на списи ратища і виливали кулі (О. Словник української мови у 20 томах
  7. гострити — гостри́ти (рідше точи́ти) зу́би, несхв. 1. на кого, рідше проти (супроти) кого. Прагнути заподіяти комусь прикрість, шкоду і т. ін.; гніватися на когось. — Ну, вже я на того Стецька гострю зуби. Фразеологічний словник української мови
  8. гострити — ГОСТРИ́ТИ (робити гострим), НАГО́СТРЮВАТИ, ВИГО́СТРЮВАТИ, ЗАГО́СТРЮВАТИ, ЗАГОСТРЯ́ТИ рідше, ВІДГО́СТРЮВАТИ рідше; ТОЧИ́ТИ, ЗАТО́ЧУВАТИ, НАТО́ЧУВАТИ, ВИТО́ЧУВАТИ, ВІДТО́ЧУВАТИ, ОБТО́ЧУВАТИ рідше (тертям); ПРА́ВИТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ (про ніж, бритву і т. ін. Словник синонімів української мови
  9. гострити — Гострити, -рю, -риш гл. Точить, острить. Щоб мечі, шаблі гострили. Шевч. гострити зуби. Приготовляться къ чему, острить зубы на кого, замышлять противъ кого. Не гостри зубів, бо не будеш їсти. Ном. № 3832. Вони на нас зуби гострять. Рудч. Ск. Словник української мови Грінченка