гострити

ГОСТРИ́ТИ, гострю́, го́стриш, недок., що і без прям. дод.

1. Робити гострим (у 1 знач.).

Лагодили [козаки] броню, гострили шаблі, насаджували на списи ратища і виливали кулі (О. Стороженко);

– Так ви, дідусю, лишайтеся коси клепать та вчіть, як гострити, мантачити... (Остап Вишня);

* Образно. У нього [І. Франка] .. люди діляться на два табори: на кривдників, проти яких він гострить як меч своє слово, і покривджених, яким він оддає своє серце (М. Коцюбинський).

2. перен., рідко. Робити більш проникливим, напруженим; загострювати (увагу, розум і т ін.).

Зненависть до тої фігури [панни Анелі] гострила мою увагу (М. Коцюбинський);

Тепер перед ним розкрився зовсім новий світ ідей, що гострив його розум і глибоко хвилював серце (П. Колесник).

◇ (1) Гостри́ти (виго́стрювати, рідше точи́ти, наго́стрювати і т. ін.) / ви́гострити (нагостри́ти) ніж (меч, соки́ру і т. ін.) – виношувати які-небудь підступні наміри щодо когось, чогось; замишляти щось.

А той нишком у куточку Гострить ніж на брата (Т. Шевченко);

[Зося:] Сава його [Гната] так любить, а він на Саву ножа [ніж] гострить (І. Карпенко-Карий);

[Монтаньяр:] Хто хоче буть республіканцем добрим, хай гострить меч на Брута перш за все (Леся Українка);

Закликав [Т. Шевченко] громадою обух сталить, сокиру гострити на проклятих тиранів (П. Тичина);

Дарма палій війни нагострює сокиру і атомом своїм погрожує дарма (І. Гончаренко);

Гриб Боровик насупився .. і рубонув, як завше, без підтексту: – Нащо на добре діло гострити сокиру? (М. Стельмах);

[Яків:] Не помічав, щоб Віктор точив на тебе ніж (П. Автомонов);

Прожив життя тихе, богобоязливе, ні на кого він меча не гострив, не важили й сусіди на нього (Р. Федорів);

Вона вимагала продовжувати вигострювати ніж і вести розправу (із журн.);

Тим часом над Європою насувалися хмари, вирувала буря. Вже рвався до влади Гітлер, Муссоліні гострив ніж на Абіссінію (з газ.);

(2) Гостри́ти кі́гті (кі́гтики) на кого – що – прагнути заволодіти ким-, чим-небудь, захопити когось, щось; зазіхати на щось.

Гострили кігті на чуже багатство (з переказу);

Досягнувши свого, химерна дівчина втрачала спортивний інтерес до упокорення об'єкта і починала гострити нігтики на іншу жертву (Ірина Вільде);

(3) Гостри́ти / нагостри́ти перо́, жарт. – готуватися до писання, написання; вправлятися в писанні чого-небудь.

– Пропонуватиму тебе одним з редакторів, .. пишеш ти непогано. Тож гостри, друже, перо (М. Олійник);

Хтось пише тепер чимало всякого, .. хтось жалує, що не має стільки сили, як нормальні люди, а то б хтось так нагострив перо, що аж! (Леся Українка);

– Пера нагострили? – з усмішкою запитала учителька, готуючи клас до диктанту (із журн.);

(4) Гостри́ти / нагостри́ти язи́к (язика́, язики́), зневажл.:

а) (на кого і без дод.) збиратися влучно і дошкульно сказати, наговорити що-небудь, готуватися до якоїсь розмови (перев. неприємної для когось).

Язики на мене гострять (Сл. Гр.);

Баба, кленучи тих, що злобу в серці замишляють і гострять язик.., сипала прокльони і на його голову (Ю. Бедзик);

Нагострила свій язик лілея, Наче меч, задля докорів (А. Кримський);

Нагострить добре язика Й на перших зборах у промові Розпушить вщент керівника (С. Воскрекасенко);

б) дотепно, дошкульно і т. ін. висловлюватися; говорити взагалі.

Шахтарі (щоб не дрімать!) все язики гострили, ось на старого вже летять колючі їхні стріли (П. Дорошко);

(5) Гостри́ти о́чі на кого, рідше на що, жарт.:

а) кокетуючи поглядати на когось, намагаючись привернути його увагу.

– Катря на тебе так очі гострила, що мені тільки у ченці одна дорога (Н. Рибак);

б) пильно стежити за ким-небудь, приглядатися до когось, чогось, прагнучи здійснити свої наміри.

І ворог мій на мене очі гострить (Сл. Гр.);

(6) Гостри́ти (рідше точи́ти) зу́би:

а) (на кого, рідше проти (супроти) кого) прагнути заподіяти кому-небудь прикрість, шкоду і т. ін., гніваючись.

– Ну, вже я на того Стецька гострю зуби. Прохав бісового квакала зорати ниву ще з осені, – ніколи – каже (Панас Мирний);

– На Полтавщину нема вороття. Там на мене управитель зуби гострить, закатує (П. Кочура);

Дійшло до його вух, що бояри знов гострять супроти нього зуби (А. Хижняк);

– Я тебе наскрізь бачу. Давно ви точите зуби на Борзня, ось тепер і радієте, що звели з ним рахунки (Ю. Бедзик);

б) (на кого – що і без дод.) прагнути здобути чию-небудь прихильність або заволодіти кимсь, чимсь; посягати на кого-, що-небудь.

Не гостри зубів на чужеє (Номис);

Чи був же хоч один з них [парубків], щоб не гострив зубів на неї [дівчину] (Г. Квітка-Основ'яненко);

Батьки та матері гострили на його зуби як на корисного жениха (Панас Мирний);

– Ми підемо шарпати кримські береги, коли Жолкевський точить зуби на нашу волю! (З. Тулуб);

Почулися слова [Христі]: – Ви, отче, як вовк. Де вглядите [побачите] овечку, вже й зуби точите (В. Речмедін);

в) (на що) прагнути, розраховувати, дістати вигоду з чого-небудь.

В похоронному закладі .. не мають прейскуранта .. Для Клавди ясно, що вони вже п'ять днів гострять зуби на похорон у Річинських (Ірина Вільде);

Керівництво гострить зуби на обчислювальну техніку, роздобуту з неймовірними труднощами (із журн.).