гострити

ГОСТРИ́ТИ (робити гострим), НАГО́СТРЮВАТИ, ВИГО́СТРЮВАТИ, ЗАГО́СТРЮВАТИ, ЗАГОСТРЯ́ТИ рідше, ВІДГО́СТРЮВАТИ рідше; ТОЧИ́ТИ, ЗАТО́ЧУВАТИ, НАТО́ЧУВАТИ, ВИТО́ЧУВАТИ, ВІДТО́ЧУВАТИ, ОБТО́ЧУВАТИ рідше (тертям); ПРА́ВИТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ (про ніж, бритву і т. ін. — робити гострим за допомогою бруска, ременя тощо); МАНТА́ЧИТИ, НАМАНТА́ЧУВАТИ (мантачкою); КЛЕПА́ТИ, ВИКЛЕ́ПУВАТИ (б'ючи, ударяючи молотком). — Док.: нагостри́ти, ви́гострити, загостри́ти, відгостри́ти, заточи́ти, наточи́ти, ви́точити, відточи́ти, обточи́ти, напра́вити, наманта́чити, ви́клепати. Не гостри ножа, доки не зловив барана (прислів'я); Дехто, сподіваючись, що на завтра прийдеться на жнива ставати, і серп позубив, косу нагострив (Панас Мирний); Вигострю, виточу зброю іскристу, скільки достане снаги мені й хисту (Леся Українка); Високо підкидаючи сокиру, він почав зрубувати кінець промоклої колоди, загострюючи її, як велетенський олівець (С. Голованівський); — Ми маємо військо і зброю.. Меч той відгострили на голови ворогів народних (І. Ле); Чумаченко точив на ремінці бритву (Григорій Тютюнник); Заточити свердло; Вже в'ється.. та білая чайка. Наточує дзьоба на щоглі (Леся Українка); Росло воно (цуценя) потроху, волосатилось, на кістках зуби відточувало (Ю. Мельничук); Розмовляв (Янко) з Василем.., який правив бритву в кухні (М. Томчаній); Направив я косу і пішов: тільки шелест переді мною! (І. Муратов); — Ви, дідусю, лишайтеся коси клепать, та вчіть, як гострити, мантачити... (Остап Вишня); Косарям одне лиш дбай — Намантачуй коси (В. Бичко); Як стихне гомін, то лунко чути — виклепує косу хтось (А. Головко).

НАПРУ́ЖУВАТИ (про сили, пам'ять, зір, слух і т. ін. — докладаючи зусиль, посилювати діяльність, ступінь вияву); НАТУ́ЖУВАТИ підсил., ПІДНАТУ́ЖУВАТИ підсил. розм. (перев. про сили); ЗАГО́СТРЮВАТИ (ЗАГОСТРЯ́ТИ рідше), СКУ́ПЧУВАТИ, ГОСТРИ́ТИ рідше (про органи чуття, пам'ять, увагу тощо — робити більш чутливим, сприйнятливим). — Док.: напру́жити, нату́жити, піднату́жити, загостри́ти, ску́пчити. Щось таке, колись бачене, справді було в обличчі мого відвідувача, коли я почав напружувати пам'ять (Ю. Смолич); Роман натужує всі свої сили, усю волю і, зрошений холодним потом, непевним кроком сливе біжить далі (М. Коцюбинський); Встала (Марія), пішла навпомацки і, притримуючи клямку, поволеньки, ..загостривши слух, почала відкривати двері до сіней (Ірина Вільде); Скупчую волю, ..беру шапку, гашу огонь, сердито беруся за ручку од дверей: "Годі.." (С. Васильченко). — Пор. 1. насторо́жувати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гострити — (робити гострим) загострювати, точити, (ніж, бритву на бруску) правити, (здебільшого косу) мантачити, (молотком) клепати. Словник синонімів Полюги
  2. гострити — гостри́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. гострити — Вигострювати, загострювати, нагострювати, (косу) мантачити, заправляти, (бритву) правити. Словник синонімів Караванського
  4. гострити — [гостритие] гоустр'у, -риеш; нак. -ри, гоустр'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. гострити — гострю, гостриш, недок., перех. 1》 Робити гострим (у 1 знач.). 2》 перен., рідко. Робити більш проникливим, напруженим; загострювати (увагу, розум і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. гострити — ГОСТРИ́ТИ, гострю́, го́стриш, недок., що і без прям. дод. 1. Робити гострим (у 1 знач.). Лагодили [козаки] броню, гострили шаблі, насаджували на списи ратища і виливали кулі (О. Словник української мови у 20 томах
  7. гострити — гостри́ти (рідше точи́ти) зу́би, несхв. 1. на кого, рідше проти (супроти) кого. Прагнути заподіяти комусь прикрість, шкоду і т. ін.; гніватися на когось. — Ну, вже я на того Стецька гострю зуби. Фразеологічний словник української мови
  8. гострити — ГОСТРИ́ТИ, гострю́, го́стриш, недок., перех. 1. Робити гострим (у 1 знач.). Лагодили [козаки] броню, гострили шаблі, насаджували на списи ратища і виливали кулі (Стор. Словник української мови в 11 томах
  9. гострити — Гострити, -рю, -риш гл. Точить, острить. Щоб мечі, шаблі гострили. Шевч. гострити зуби. Приготовляться къ чему, острить зубы на кого, замышлять противъ кого. Не гостри зубів, бо не будеш їсти. Ном. № 3832. Вони на нас зуби гострять. Рудч. Ск. Словник української мови Грінченка