гравець
ГРАВЕ́ЦЬ, вця́, ч.
1. Учасник гри (у 2 знач.).
Взяття ворожої фігури не є обов’язковим і робиться лише за бажанням гравця, що має черговий хід (Перша книга шахіста, 1952, 22);
Футбол люблю й зараз, але перейшов уже з гравців до класу болільників (Ю. Янов., II, 1954, 31);
// Той, хто захоплюється якою-небудь грою, знавець якоїсь гри.
— Та хай їм провалитися, цим картам! Який я гравець! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 279);
[Ватутін:] Війна — не шахи. Нами керує творча ідея, а не азарт гравця (Дмит., Драм. тв., 1958, 131).
2. розм. Той, хто грає на якому-небудь музичному інструменті.
Такі вже гудки навчився [Ванько] подавати, що інший гравець на флейті позаздрити може!.. (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 158).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гравець — граве́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- гравець — (у грі) партнер; (на скрипку) з. ігрець, гудець; (у карти) картяр; (у шахи) шахіст; (у футбол) футболіст; р. грач, грець, зн. гравцюня. Словник синонімів Караванського
- гравець — [гравец'] -аўц'а, ор. -аўцем, м. (на) -аўц'ев'і/-аўц'у, мн. -аўц'і, -аўц'іў Орфоепічний словник української мови
- гравець — -вця, ч. 1》 Учасник гри (у 2 знач.). || Той, хто захоплюється якою-небудь грою, знавець якоїсь гри. 2》 розм. Той, хто грає на якому-небудь музичному інструменті. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гравець — ГРАВЕ́ЦЬ, вця́, ч. 1. Учасник гри (у 2 знач.). Футбол люблю й зараз, але перейшов уже з гравців до класу болільників (Ю. Яновський); Вовкулака поволі роздав по шість карт, засвітив козирем винового туза. Словник української мови у 20 томах
- гравець — ГРАВЕ́ЦЬ (учасник гри; той, хто захоплюється якоюсь грою, знавець якої-небудь гри), ГРАЧ, ГРЕЦЬ розм.; КАРТЯ́Р (учасник гри в карти). — Та хай їм провалитися, цим картам! Який я гравець (З. Тулуб); Ляпали карти грачів (М. Словник синонімів української мови