1. Словник синонімів української мови

гравець

ГРАВЕ́ЦЬ (учасник гри; той, хто захоплюється якоюсь грою, знавець якої-небудь гри), ГРАЧ, ГРЕЦЬ розм.; КАРТЯ́Р (учасник гри в карти). — Та хай їм провалитися, цим картам! Який я гравець (З. Тулуб); Ляпали карти грачів (М. Коцюбинський); — Побачимо, який з тебе грець (М. Стельмах); Коваль не любив карт і.. вів нещадну боротьбу з картярами (В. Земляк).

МУЗИКА́НТ (той, хто грає на якомусь інструменті), МУЗИ́КА, ГРАЧ розм.; ГРАВЕ́ЦЬ розм., ГРЕЦЬ розм.; ОРКЕСТРА́НТ (той, хто грає в оркестрі). Я ціп продала, Пішла музиканта найняла (П. Чубинський); Тепер він вже став музикою (І. Нечуй-Левицький); Селянські вози диркочуть, мов кепський грач по клавішах розстроєного фортеп'яна (І. Франко); Такі вже гудки навчився (Ванько) подавати, що інший гравець на флейті позаздрити може!.. (П. Автомонов); Але ось щось затремтіло, В небі щось зашелестіло, Ніби легіт, мов вітрець, Наче в скрипку гарний грець Потихеньку грає, грає (Л. Первомайський); Поки оркестранти відпочивали, Борис Івнєв сів до рояля (С. Добровольський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гравець — граве́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гравець — (у грі) партнер; (на скрипку) з. ігрець, гудець; (у карти) картяр; (у шахи) шахіст; (у футбол) футболіст; р. грач, грець, зн. гравцюня. Словник синонімів Караванського
  3. гравець — [гравец'] -аўц'а, ор. -аўцем, м. (на) -аўц'ев'і/-аўц'у, мн. -аўц'і, -аўц'іў Орфоепічний словник української мови
  4. гравець — -вця, ч. 1》 Учасник гри (у 2 знач.). || Той, хто захоплюється якою-небудь грою, знавець якоїсь гри. 2》 розм. Той, хто грає на якому-небудь музичному інструменті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гравець — ГРАВЕ́ЦЬ, вця́, ч. 1. Учасник гри (у 2 знач.). Футбол люблю й зараз, але перейшов уже з гравців до класу болільників (Ю. Яновський); Вовкулака поволі роздав по шість карт, засвітив козирем винового туза. Словник української мови у 20 томах
  6. гравець — ГРАВЕ́ЦЬ, вця́, ч. 1. Учасник гри (у 2 знач.). Взяття ворожої фігури не є обов’язковим і робиться лише за бажанням гравця, що має черговий хід (Перша книга шахіста, 1952, 22); Футбол люблю й зараз, але перейшов уже з гравців до класу болільників (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах