1. Словник української мови в 11 томах

грання

ГРАННЯ́, я́, с. Дія за знач. гра́ти² і гра́тися.

В номерах часто були танці під грання своїх музик (Н.-Лев., І, 1956, 340);

Сьогодні йому вже не хотілося гратись. Ігор усе мовчав, бо було невимовно соромно признатися, що за гранням не мав часу взятись за книжку (Донч., VI, 1957, 121);

Він був абсолютний профан у складній теорії більярдного грання (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 64);

— Де ж там до грання [в драмгуртку], коли й бігати на ті репетиції щовечора? (Кучер, Трудна любов, 1960, 320).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грання — грання́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. грання — -я, с. Дія за знач. грати II і гратися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. грання — ГРАННЯ́, я́, с. Дія за знач. гра́ти і гра́тися. В номерах часто були танці під грання своїх музик (І. Нечуй-Левицький); Ігор усе мовчав, бо було невимовно соромно признатися, що за гранням не мав часу взятись за книжку (О. Словник української мови у 20 томах
  4. грання — Грання́, -ня́ с. 1) Игра на инструментѣ. Почули вони весільне грання. Драг. 111. Були танці під грання своїх музик. Левиц. Пов. 8. 2) Дѣтскія игры. Словник української мови Грінченка