граніт
ГРАНІ́Т, у, ч. Кристалічна магматична гірська порода зернистої будови, що складається з кварцу, польових шпатів і слюди.
Силікати входять до складу цілого ряду гірських порід: граніту, гнейсу, базальту, різних сланців і т. д. (Заг. хімія, 1955, 447);
Через рідку траву блищить глина пополовині з шматками не зовсім чистого граніту (Н.-Лев., II, 1956, 387);
*Образно. Тут звучною бронзою слави, Гранітом чеснот бойових Дім воїна величавий Мури свої воздвиг (Бажан, І, 1946, 175);
*У порівн. Серцями й думами сполучні [з’єднані] І непохитні, мов граніт. — Ми [українці] з братом руським нерозлучні! Живем в союзі триста літ! (С. Ол., Вибр., 1959, 31).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- граніт — У. Множина вживається при позначенні сортів: темні і світлі граніти. Літературне слововживання
- граніт — -у, ч. Кристалічна магматична гірська порода зернистої будови, що складається з кварцу, польових шпатів і слюди. Великий тлумачний словник сучасної мови
- граніт — ГРАНІ́Т, у, ч. Кристалічна магматична гірська порода зернистої будови, що складається переважно з кварцу, польових шпатів і слюди, і відзначається великою міцністю. Через рідку траву блищить глина пополовині з шматками не зовсім чистого граніту (І. Словник української мови у 20 томах
- Граніт — Грані́т іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- граніт — див. твердий Словник синонімів Вусика
- граніт — грані́т (італ. granito, від лат. granum – зерно) магматична гірська порода, що складається переважно з польового шпату, плагіоклазу, кварцу. Використовують як будівельний матеріал, для виготовлення скульптурних виробів тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
- граніт — Магматична глибинна гірська порода, світлосіра, рожева або червонувата; складається з кварцу, польових шпатів, біотиту; г. звичайний у земній корі; будівельний, декоративний, скульптурний матеріал; в Україні — вел. родовища в межах Укр. щита. Універсальний словник-енциклопедія