1. Словник української мови в 11 томах

гранітник

ГРАНІ́ТНИК, а, чол. Робітник, що видобуває чи обробляє граніт.

Виконувати відповідальне завдання доручили найдосвідченішим гранітникам. За короткий час вони обтесали і відполірували перші сотні квадратних метрів рожевого граніту (Радянська Україна, 15.II 1962, 3);

Омелянівські гранітники з великим натхненням трудяться над видобутком каменю і обробкою деталей майбутнього пам’ятника (Вечірній Київ, 23.I 1974, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гранітник — грані́тник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гранітник — -а, ч. Робітник, який видобуває чи обробляє граніт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гранітник — ГРАНІ́ТНИК, а, ч. Робітник, що видобуває або обробляє граніт. Виконувати відповідальне завдання доручили найдосвідченішим гранітникам, які за короткий час обтесали і відполірували перші сотні квадратних метрів рожевого граніту (з газ.). Словник української мови у 20 томах