1. Словник української мови в 11 томах

гребля

ГРЕ́БЛЯ, і, ж. Гідротехнічна споруда, що перегороджує річку або інший водотік для створення водосховищ, одержання енергії і т. ін.

Серед села лиснів широкий ставок, чорніла довга гребля (Н.-Лев., III, 1956, 317);

На обох берегах Сухого Ташлика колгоспні грабарі возили землю для греблі (Руд., Остання шабля, 1959, 393);

*Образно. Хай хорват потисне руку українцю, Хай братання гребля виросте нова! (Рильський, Мости, 1948, 98).

◊ Хоч гре́блю гати́ (нагати́) — дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь.

[Тарас:] Пробував у Катеринославі на роботу стати, але там таких, як я, хоч греблю гати… (Корн., І, 1955, 159).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гребля — (те, що перегороджує річку) загата, гать, заст. тама. Словник синонімів Полюги
  2. гребля — гре́бля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. гребля — див. ГАТЬ; (захисна, від хвиль) мол, хвилеріз. Словник синонімів Караванського
  4. гребля — -і, ж. Гідротехнічна споруда, що перегороджує річку або інший водотік для створення водосховищ, одержання енергії і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гребля — Після ставу кладуть греблю. Понад стан не пнися. По греблі до ставу. Гребля і став нерозлучні з собою. Постепенно до ціли. Чия гребля того й став. Щоб мати став, треба перше збудувати греблю. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. гребля — див. гатка; перешкода Словник синонімів Вусика
  7. гребля — Споруда, за допомогою якої підтримують постійний підвищений рівень води в річці чи каналі (стаціонарна г.) або регулюють її потік (рухома г.); споруджують поперек русла, переважно із залізобетону. Універсальний словник-енциклопедія
  8. гребля — гре́блю не га́тять ким, чим, яким. Треба дорожити, цінувати. — Оксана в госпіталь перейшла,— щиро сказав лікар.— Давно пора. Такими, як вона, греблю не гатять (В. Кучер). ті́льки (мо́жна) гре́блю гати́ти ким, чим. Фразеологічний словник української мови
  9. гребля — ГРЕ́БЛЯ (гідротехнічна споруда, що перегороджує річку або інший водотік); ГА́ТКА, ЗАГА́ТА, ПЕРЕГА́ТА, ПЕРЕГА́ТКА, ГАТЬ, ПРИГА́ТА розм., ТА́МА заст., ГА́ТА діал. (менша, перев. з місцевих матеріалів). Словник синонімів української мови
  10. гребля — Гре́бля, -лі, -лею; гре́блі, -бель Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. гребля — 1. Споруда, що перегороджує річку або розташована біля водоймища, яка повинна регулювати рівень води (порівн. дамба). Виконується у вигляді земляного насипу, укріпленого хмизом, тесом або фашинами. Архітектура і монументальне мистецтво
  12. гребля — Гребля, -лі ж. Плотина. Тиха вода греблі рве. Ном. № 3030. ум. гребелька. Водиця гребельку прорвала. О. 1861. IV. 62. Словник української мови Грінченка