1. Словник української мови в 11 томах

гриб

ГРИБ, а́, ч.

1. Нижча безхлорофільна рослина, що має форму шапки, надітої на ніжку, і розмножується головним чином спорами.

Ой, дівчина по гриби ходила, В зеленому гаю заблудила (Чуб., V, 1874, 160);

Вона [комісія] констатувала, що головну поживу шахтарів становлять гриби й корінці (Кулик, Записки консула, 1958, 127);

*Образно. В штаті Нью-Мехіко здійнявся в небо велетенський димовий гриб і пекельно-червоний зблиск першого атомного вибуху осяяв піски (Загреб., Європа. Захід, 1960, 172);

*У порівн. Дві хатинки причаїлися на лісовій галявині, наче якісь чудернацькі гриби (Донч., II, 1956, 67).

◊ Рости́ (вироста́ти, схо́дити, виника́ти і т. ін.і як (на́че, нена́че і т. ін.) гриби́ [пі́сля дощу́]-появлятися швидко й у великій кількості.

Невеличкі хатки кругом дворища неначе гриби виростали (Мирний, IV, 1955, 205);

Товариства виникали тоді по селах буквально як гриби після дощу (Минко, Моя Минківка, 1962, 102).

2. перев. мн., біол. Нижчі спорові рослини — паразити рослинних, рідше тваринних організмів.

Збудником хвороб зернобобових культур можуть бути гриби, бактерії і віруси (Зерн. боб. культ., 1956, 202);

3 літератури відомо про численні гриби, які уражають зерно (Мікр. ж., XIII, 4, 1951, 29).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гриб — -а, ч. 1》 Нижча безхлорофільна рослина, що має форму шапки, надітої на ніжку, і розмножується головним чином спорами. 2》 перев. мн., біол. Нижчі спорові рослини – паразити рослинних, рідше тваринних організмів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Гриб — Гриб прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  3. гриб — гриб : ◊ вигляда́ти як дру́гий гриб в борщі́ бути зайвим (ср, ст) ◊ забага́то два гриби́ в борщ усього має бути в міру (ст) ♦ якщо ти гриб, то лізь в борщ якщо розпочав справу, маєш її довести до кінця (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. гриб — Встань, грибе, хай козяр сяде. Докір молодшому чоловікові, що сидить, а старий коло нього стоїть. Гриб сам не росте ніколи, коло нього і другий показується поволи. Досьвід збирачів грибів. Два гриби в один борщ, то забагато. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. гриб — А, ч. Гривня. Гриби можна поміняти на бакси: все одно там вони нам ні до чого. Словник сучасного українського сленгу
  6. гриб — (-а) ч.; крим. Дерев'яна ложка. БСРЖ, 139; СЖЗ, 32; ЯБМ, 1, 246. Словник жарґонної лексики української мови
  7. гриб — деше́вший від грибі́в. Недорогий, дуже дешевий. — Там землі не міряно, а людей жменя. А де людей мало, там земля дешевша від грибів (М. Стельмах). як (мов, нена́че і т. ін.) гриби́ пі́сля дощу́, зі сл. рости́, з’явля́тися, виника́ти і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  8. гриб — ГРИБ (нижча спорова рослина, перев. у вигляді шапки, надітої на ніжку), ГУ́БИ мн., діал. Він пригинався між кущами, збираючи дорідні гриби (В. Кучер); Коли ж вона часом зостанеться дома, то, впоравшись, іде у бір за губами (Г. Квітка-Основ'яненко). Словник синонімів української мови
  9. гриб — Гриб, -ба́; гриби́, -бі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. гриб — Гриб, -ба м. 1) Грибъ. Ні риба, ні м'ясо, а щось наче гриб. Ном. 7615. Щасливому по гриби ходити. Ном. 2) Бѣлый грибъ. Лохв. у. ум. грибок, грибочок. Словник української мови Грінченка