гриб

Значення в інших словниках

1. гриб — -а, ч. 1》 Нижча безхлорофільна рослина, що має форму шапки, надітої на ніжку, і розмножується головним чином спорами. 2》 перев. мн., біол. Нижчі спорові рослини – паразити рослинних, рідше тваринних організмів. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. Гриб — Гриб прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
3. гриб — Встань, грибе, хай козяр сяде. Докір молодшому чоловікові, що сидить, а старий коло нього стоїть. Гриб сам не росте ніколи, коло нього і другий показується поволи. Досьвід збирачів грибів. Два гриби в один борщ, то забагато. Приповідки або українсько-народня філософія
4. гриб — А, ч. Гривня. Гриби можна поміняти на бакси: все одно там вони нам ні до чого. Словник сучасного українського сленгу
5. гриб — (-а) ч.; крим. Дерев'яна ложка. БСРЖ, 139; СЖЗ, 32; ЯБМ, 1, 246. Словник жарґонної лексики української мови
6. гриб — деше́вший від грибі́в. Недорогий, дуже дешевий. — Там землі не міряно, а людей жменя. А де людей мало, там земля дешевша від грибів (М. Стельмах). як (мов, нена́че і т. ін.) гриби́ пі́сля дощу́, зі сл. рости́, з’явля́тися, виника́ти і т. ін. Фразеологічний словник української мови
7. гриб — ГРИБ (нижча спорова рослина, перев. у вигляді шапки, надітої на ніжку), ГУ́БИ мн., діал. Він пригинався між кущами, збираючи дорідні гриби (В. Кучер); Коли ж вона часом зостанеться дома, то, впоравшись, іде у бір за губами (Г. Квітка-Основ'яненко). Словник синонімів української мови
8. гриб — Гриб, -ба́; гриби́, -бі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. гриб — ГРИБ, а́, ч. 1. Нижча безхлорофільна рослина, що має форму шапки, надітої на ніжку, і розмножується головним чином спорами. Ой, дівчина по гриби ходила, В зеленому гаю заблудила (Чуб. Словник української мови в 11 томах
10. гриб — Гриб, -ба м. 1) Грибъ. Ні риба, ні м'ясо, а щось наче гриб. Ном. 7615. Щасливому по гриби ходити. Ном. 2) Бѣлый грибъ. Лохв. у. ум. грибок, грибочок. Словник української мови Грінченка