гробик
ГРО́БИК, а, ч.
1. рідко. Зменш. до гріб, гроб.
2. Насипаний горбик землі на місці, де поховане тіло померлого.
— Отут у канаві викопаю йому [сину] гарненьку ямку, положу його любенько.. та разом землею і засиплю, і гробик виведу (Кв.-Осн., II, 1956, 457).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гробик — гро́бик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- гробик — -а, ч. 1》 рідко. Зменш. до гріб, гроб. 2》 Насипаний горбик землі на місці, де поховане тіло померлого. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гробик — А; ч. Ліжко. Падай на свій гробик і мовчи в тряпочку. Словник сучасного українського сленгу
- гробик — МОГИ́ЛА (заглиблення в землі, в яке ховають тіло покійного; місце похорону й насип на ньому), ДОМОВИ́НА, ГРІБ (ГРОБ) розм.; Я́МА, ДІЛ діал. Словник синонімів української мови