1. Словник української мови в 11 томах

гробити

ГРО́БИТИ, блю, биш; мн. гро́блять; недок., перех., розм. Завдавати великого лиха, призводити до загибелі; губити.

— Отакі, як Перегуда, нас тільки й гроблять! — кинув Микола (Кучер, Прощай.., 1957, 151);

[Кіндрат:] Вибачай, Павле, нема у нас порядку. Штурмуємо — шахту гробимо (Корн., II, 1955, 156).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гробити — гро́бити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гробити — -блю, -биш; мн. гроблять; недок., перех., розм. Завдавати великого лиха, призводити до загибелі; губити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гробити — див. марнотратити Словник синонімів Вусика
  4. гробити — ЗАНАПАСТИ́ТИ (призвести до загибелі кого-небудь, до занепаду чогось, зробити нещасним чиєсь життя), ЗАГУБИ́ТИ, ПОГУБИ́ТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, СПЛЮНДРУВА́ТИ, ЗВЕСТИ́, ЗГУБИ́ТИ, ДОКОНА́ТИ розм., ЗАПРОПАСТИ́ТИ розм., ЗБА́ВИТИ розм., УГРО́БИТИ (ВГРО́БИТИ) розм. Словник синонімів української мови