грубошерстий

ГРУБОШЕ́РСТИЙ, а, е. Який має, дає грубу шерсть.

Раніше у нас [у Казахстані] тільки грубошерстих овець розводили (Багмут, Опов., 1959, 101);

// Вигот. з грубої шерсті.

Вдягнена вона була в бабусину грубошерсту хустину, в старий кожушок (Руд., Остання шабля, 1959, 320).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me