1. Словник української мови в 11 томах

грякання

ГРЯ́КАННЯ, я, с.. розм. Дія за знач. гря́кати і звуки, утворювані цією дією.

Ніхто з них уже не звертає уваги на снаряди, що грякають поблизу на узліссі, немов це грякання зовсім пусте (Гончар, 1, 1954, 328).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грякання — гря́кання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. грякання — -я, с., розм. Дія за знач. грякати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови