1. Словник української мови в 11 томах

губернія

ГУБЕ́РНІЯ, ї, ж. У Росії з початку XVIII ст. і в СРСР до районування 1929 р. — основна адміністративно-територіальна одиниця.

— В корчмі служила за наймичку стара баба, бурлачка з Подільської губернії (Н.-Лев., II, 1956, 217);

Заробітчани валом валили з північних губерній (Гончар, Таврія.., 1957, 6);

// розм. Губернське місто.

— Що ж? Це діло таке, що треба і в губернію буде їхати (Мирний, 1, 1954, 299);

— Начальству в губернії видніше. Вони старша власть, вони там і командують що й до чого (Шиян, Баланда, 1957, 116).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. губернія — губе́рнія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. губернія — -ї, ж. У Росії від початку 18 ст. і в СРСР до районування 1929 р. – основна адміністративно-територіальна одиниця. || розм. Губернське місто. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. губернія — У Росії одиниця адміністративного поділу, керована губернатором; запроваджена 1709 Петром I, проіснувала до 1929. Універсальний словник-енциклопедія
  4. губернія — ГУБЕ́РНІЯ іст. (адміністративно-територіальна одиниця), ГУБЕРНА́ТОРСТВО, ГУБЕ́РНЯ розм. Родом ми із Рязанської губернії. І тепер іще родичі живуть там (А. Словник синонімів української мови