гуготіння
ГУГОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. гуготі́ти і звуки, утворювані цією дією.
Десятки вогняних рук обхопили зі всіх боків зелену купу, .. а далі зіллялись в одне здорове полум’я, котре з страшним гуготінням.. накинулось на виноград (Коцюб., І, 1955, 219);
Хай навколо вирує металеве гуготіння — вона нічого не чус (Хижняк, Невгамовна, 1961, 55).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гуготіння — гуготі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- гуготіння — -я, с. Дія за знач. гуготіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гуготіння — ГУДІ́ННЯ (чого і без додатка — сукупність багатьох низьких протяжних звуків), ГУЛ, ГУК, ГУГОТІ́ННЯ, ГУ́ГІТ, ГУД, СТУГОНІ́ННЯ, СТУ́ГІН, ДУДНІ́ННЯ (глухе); РЕВІ́ННЯ, РЕВ, РЕ́ВІТ діал. (сильне); ПЕРЕГУ́Д (нерівномірне). Словник синонімів української мови