гуготіти
ГУГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Створювати, видавати протяжні, одноманітні звуки, шум, гул.
В грубі повно вогню, аж гуготить (Коцюб., II, 1955, 254);
Вода тиснула на шосе, пінилась, розгнівано гуготіла (Бойч., Молодість, 1949, 133);
В землянках світилося світло від пересувної електростанції, мотор якої гуготів десь недалеко, перемагаючи виття бурану (Ле, Право.., 1957, 251);
*Образно. Далеко попереду глухо гуготів фронт (Гончар, І,1954,158).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гуготіти — гуготі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- гуготіти — Гугоніти, густи, гудіти, стугоніти. Словник синонімів Караванського
- гуготіти — -очу, -отиш, недок. Створювати, видавати протяжні, одноманітні звуки, шум, гул. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гуготіти — див. горіти; гриміти; густи Словник синонімів Вусика
- гуготіти — ГУДІ́ТИ (видавати протяжні низькі звуки), ГУСТИ́, ГУГОТІ́ТИ, ГУГОНІ́ТИ, ГУГНИ́ТИ (ГУГНІ́ТИ) розм.; СТУГОНІ́ТИ, ДУДНІ́ТИ, ДУДОНІ́ТИ підсил., ДУДІ́ТИ розм. (глухо); РЕВІ́ТИ, РЕВТИ́ (сильно); ФУ́РКАТИ, ФУРЧА́ТИ, ФУРКОТІ́ТИ підсил., ФУРКОТА́ТИ підсил. (перев. Словник синонімів української мови
- гуготіти — Гуготі́ти, -гочу́, -готи́ш, -ти́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гуготіти — Гуготі́ти, -чу́, -ти́ш гл. Производить глухой шумъ. Далі стало вже гуготіти, мов клекоче море, або гуде великий вітер здалеку. Кв. Дивись, як гуготить огонь, наче у гуті. Черниг. г. Словник української мови Грінченка