гульнути
ГУЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Однокр. до гуля́ти 3.
— Перевели мене, бачите, в Кам’янець, то треба гульнути (Свидн., Люборацькі, 1955, 130);
— В неділю таки заглянь, треба ж випити — оранку закінчили швидко, чого ж не гульнути на радощах? (Чаб., Балкан. весна, 1960, 269).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гульнути — гульну́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- гульнути — -ну, -неш, док., розм. Однокр. до гуляти 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- гульнути — Гульнути, -ну, -неш одн. в. отъ гл. гуляти. Хотілось таки на святий празник гульнуть. Стор. МПр. 153. Словник української мови Грінченка