гуляннячко
ГУЛЯ́ННЯЧКО, а, с. Пестл. до гуля́ння.
— Спізниться він на гуляннячко, я й очі виплачу (Вовчок, І, 1955, 3);
— Він же колись до неї залицявся, на вечорницях з нею бував. Може, те гуляннячко не забулося? (Шиян, Баланда, 1957, 144).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гуляннячко — гуля́ннячко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- гуляннячко — -а, с. Пестл. до гуляння. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гуляннячко — Гуля́ннячко, -чка, -чку Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гуляннячко — Гуляння, -ня с. Гуляніе, веселіе, развлеченіе. А без мого миленького гуляння немає. Мет. 5. Моя дочка на гулянню, іди подивися. Чуб. ум. гуляннячко. Грин. ІІІ. 256. Ой жаль мені коханнячка, дівоцького гуляннячка. Мет. 76. Словник української мови Грінченка